Історія визнання РДУГ у дорослих
Оригінал A Brief History of ADHD in Adults written by Russell A. Barkley, Ph.D., ABPP
Вступ
Історія розвитку РДУГ (розладу дефіциту уваги та гіперактивності) часто описується в контексті дітей, але про дорослу стадію цього розладу довгий час говорили мало. Це пов’язано з тим, що протягом багатьох років вважалося, що РДУГ є виключно дитячим розладом.
Ситуація почала змінюватися у 1994 році після публікації бестселера «Driven to Distraction» психіатрами Едвардом Гелловеллом і Джоном Рейті. Саме тоді з’явився значний інтерес до можливості того, що дорослі також можуть страждати на РДУГ.
Ключові історичні моменти
1. 1775 рік:
– Німецький лікар Мельхіор Адам Вейкард описав симптоми, які дуже нагадують РДУГ. Він відзначав відволікання, непосидючість, імпульсивні дії та неуважність у дорослих і дітей.
2. 1798 рік:
– Шотландський лікар Олександр Крічтон описав два типи розладів уваги:
– Один з них дуже схожий на РДУГ у дорослих.
– Інший стосувався низького рівня збудження, пильності та енергії. Це може бути пов’язано з синдромом когнітивного розладу (повільний когнітивний темп).
3. 1902 рік:
– Джордж Стілл у своїх лекціях описав 43 дитини з проблемами стійкої уваги та морального контролю поведінки. Це вказувало на можливість збереження симптомів РДУГ у дорослому віці.
Продовження досліджень у XX столітті
– 1960-ті роки:
З’являються перші дослідження, що показують стійкість симптомів гіперактивності та дефіциту уваги у дорослих.
– 1970-ті роки:
Дослідження ефективності стимуляторів у дорослих з MBD (мінімальною мозковою дисфункцією) показали позитивні результати. Пол Вендер був одним з перших, хто провів такі дослідження, де близько двох третин випадків демонстрували сприятливу реакцію на стимулятори або антидепресанти.
Переломний момент у 1990-х роках
– 1990-ті роки:
Визнання РДУГ у дорослих стало більш серйозним. Пол Вендер сформулював чіткі критерії діагностики для дорослих, визнавши, що попередні діагностичні критерії, створені для дітей, не підходять для дорослих пацієнтів. Ці критерії стали основою для досліджень і лікування.
– Публікація “Driven to Distraction“:
Ця книга привернула увагу до можливості існування РДУГ у дорослих, що стало важливим кроком у його визнанні та лікуванні.
Сучасний підхід
– Сучасні критерії діагностики (DSM-5):
Сьогодні більшість клініцистів використовують адаптовані критерії DSM-5 для діагностики РДУГ у дорослих. Це дозволяє точніше оцінювати симптоми та призначати ефективне лікування.
Висновок
Історія визнання РДУГ у дорослих показує, як важливо враховувати всі аспекти цього розладу. Сучасні дослідження і підходи до лікування допомагають значно покращити якість життя дорослих, які стикаються з РДУГ.