РДУГ без лікування — наукові дані без міфів
Ця стаття є частковим перекладом матеріалів із великої наукової роботи “The World Federation of ADHD International Consensus Statement: 208 Evidence-based conclusions about the disorder”, опублікованої у журналі Neuroscience & Biobehavioral Reviews у 2021 році (https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2021.01.022).
Автори оригінального дослідження — понад 80 провідних фахівців із різних країн та континентів — систематизували наукові докази про РДУГ (розлад дефіциту уваги та гіперактивності), спираючись виключно на великі когортні дослідження та мета-аналізи. У результаті було сформульовано 208 тверджень, які мають потужну емпіричну базу і підтверджені міжнародним консенсусом.
Цей переклад охоплює лише розділи 10 і 11 оригінального документа, які присвячені:
- негативним наслідкам нелікованого РДУГ для життя пацієнтів, їхніх родин та суспільства;
- економічному тягарю, пов’язаному з РДУГ.
Мета перекладу — зробити ці ключові висновки більш доступними для українських читачів, зокрема для фахівців, пацієнтів, їхніх родин, журналістів та освітян. Ми не змінювали змісту або структури — переклад здійснено максимально близько до оригіналу, збережено нумерацію розділів.
10. Як впливає РДУГ на пацієнтів і їхні родини?
РДУГ — це розлад, що пов’язаний з серйозними стражданнями та/або порушеннями функціонування. Хоча, як буде показано нижче, з РДУГ асоціюється багато серйозних несприятливих наслідків, типовий пацієнт не переживає всі або навіть більшість з цих проблем. Багато пацієнтів ведуть приємне та продуктивне життя, особливо якщо вони отримують лікування.
10.1. Якість життя
101
Метадослідження семи досліджень за участі понад 5000 підлітків та їхніх батьків показало значні порушення якості життя у підлітків з РДУГ порівняно з типовими однолітками, незалежно від того, хто оцінював – самі підлітки чи їхні батьки. Фізичне функціонування було помірно порушене, натомість емоційне та соціальне — сильно. Шкільне функціонування також було суттєво порушене. У міру дорослішання підлітків з РДУГ їх якість життя, порівняно з однолітками, ще більше погіршувалася в фізичних, емоційних і шкільних аспектах (Lee et al., 2016).
102
Метадослідження 17 досліджень, що охопили 647 сімей (понад 2300 учасників), оцінило якість життя батьків, чиї діти мають РДУГ, у порівнянні з батьками типово розвинених дітей. У перших було виявлено помірне зниження якості життя (Dey et al., 2019).
10.2. Емоційні та соціальні порушення
103
Дослідження понад 8600 підлітків з Національного опитування здоров’я США показало, що ті, хто має РДУГ, у чотири рази частіше мають виражені емоційні та поведінкові проблеми, та в три рази частіше — проблеми у спілкуванні з однолітками. Також вони у 8–10 разів частіше мають значні труднощі вдома, з друзями, в школі та на дозвіллі (Strine et al., 2006).
104
Метадослідження 22 досліджень за участі понад 21 000 осіб показало, що підлітки з РДУГ мали суттєві труднощі з регуляцією реактивності на нові чи стресові події (Graziano & Garcia, 2016). Інше метадослідження 12 досліджень з понад 1900 учасниками показало, що дорослі з РДУГ мали високий рівень емоційної дисрегуляції порівняно з контрольними групами (Beheshti et al., 2020).
105
Метадослідження 61 дослідження (понад 24 000 дітей) виявило середньо-високі труднощі в соціалізації з однолітками у дітей з РДУГ. Вони також мали помірні труднощі із соціальними навичками (68 досліджень, понад 148 000 дітей) і з обробкою соціальної інформації (23 дослідження, понад 3750 дітей) (Ros & Graziano, 2018).
106
Дослідження понад 53 000 дітей у США виявило, що ті, хто мав РДУГ, у 2.4 рази частіше брали участь у цькуванні (Montes & Halterman, 2007). Інше дослідження, що використало ту саму базу даних, підтвердило цю знахідку — ризик зріс до 2.8 разів (Benedict et al., 2015).
10.3. Випадкові травми
107
Національне когортне дослідження понад 50 000 підлітків з РДУГ і такої ж кількості контрольних учасників у Тайвані показало, що наявність РДУГ пов’язана з більш ніж на 75 % вищим ризиком отримання опіків. У дітей до шести років ризик був удвічі вищим, а у віці 6–17 років – на 70 % вищим. Статевих відмінностей не зафіксовано (Yeh et al., 2020).
108
Метадослідження 32 досліджень, що охопили понад чотири мільйони людей, виявило, що люди з РДУГ мають на 40–50 % вищий ризик випадкових фізичних травм (Ruiz-Goikoetxea et al., 2018a).
109
Шведське дослідження національних реєстрів, що спостерігало за 17 408 особами з РДУГ у 2006–2009 роках, встановило, що ризик серйозних дорожньо-транспортних пригод у таких людей був на 50 % вищим (Chang et al., 2014b).
110
У США дослідження понад 8000 старшокласників і студентів (переважно футболістів-чоловіків) виявило, що ті з РДУГ утричі частіше мали три або більше задокументованих струсів мозку (Nelson et al., 2016).
111
Метадослідження 16 досліджень (понад 175 000 людей) виявило, що при контролі за пройденою відстанню, ризик автокатастроф у людей з РДУГ був на 23 % вищим (Vaa, 2014).
112
Ретроспективне когортне дослідження понад 18 000 водіїв з Нью-Джерсі встановило, що ризик ДТП у водіїв з РДУГ був на третину вищим (Curry et al., 2017).
113
Метадослідження п’яти досліджень (понад 3000 пацієнтів із легкою черепно-мозковою травмою та понад 9000 контрольних) виявило, що наявність такої травми подвоює ймовірність РДУГ (Adeyemo et al., 2014).
10.4. Передчасна смерть і самогубство
114
Данське дослідження майже двох мільйонів осіб виявило невеликий ризик передчасної смерті у людей з РДУГ, переважно внаслідок нещасних випадків. Ризик зростав за наявності інших психіатричних або наркотичних розладів (Dalsgaard et al., 2015b).
115
Когортне дослідження понад 2.2 мільйона тайванців не виявило підвищеного ризику смерті від природних причин при РДУГ, але зафіксувало вдвічі вищі показники самогубств, вбивств і на 30 % вищий ризик нещасних випадків (Chen et al., 2019c).
116
Данське когортне дослідження 2.9 мільйона осіб встановило, що у людей з РДУГ ризик спроби самогубства і завершеного суїциду був у чотири рази вищим, а при наявності додаткового психіатричного діагнозу — у понад десять разів вищим (Fitzgerald et al., 2019).
117
Метадослідження шести досліджень (понад 65 000 осіб) показало, що суїцидальні спроби траплялися у людей з РДУГ удвічі частіше, суїцидальні думки — у понад три рази частіше (23 дослідження, понад 70 000 осіб), а завершені суїциди — у понад шість разів частіше (чотири дослідження, понад 130 000 осіб) (Septier et al., 2019).
118
Тайванське дослідження понад 20 000 підлітків і молоді з РДУГ виявило, що вони майже вчетверо частіше намагалися покінчити з життям, і в понад шість разів частіше повторювали ці спроби. Прийом метилфенідату або атомоксетину не підвищував ризик, а тривале лікування метилфенідатом знижувало ризик повторних спроб у чоловіків (Huang et al., 2018b).
119
Когортне дослідження у Швеції за участі понад 2.6 мільйона осіб виявило невелике підвищення ризику передчасної смерті серед дорослих з РДУГ, переважно через нещасні випадки та самогубства. Для дітей такого зв’язку не знайдено (Sun et al., 2019b).
10.5. Злочинність і правопорушення
120
Данське дослідження показало, що молоді люди з РДУГ були більш ніж удвічі частіше засуджені за кримінальні правопорушення і втричі частіше ув’язнені. Після корекції на інші фактори ризику ризик засудження був вищим на 60 %, а ув’язнення – на 70 % (Mohr-Jensen et al., 2019).
121
Метадослідження 21 дослідження (понад 19 500 ув’язнених) показало, що поширеність РДУГ у в’язницях (за інтерв’ю-діагнозом) становила 20.5 %, незалежно від статі та віку (Young et al., 2015). Інше метадослідження виявило, що РДУГ мали понад 17 % підлітків у ювенальній юстиції (Beaudry et al., 2021).
122
У США дослідження понад 5000 дорослих показало, що люди з РДУГ удвічі частіше були агресорами у фізичному насильстві під час побачень і на 65 % частіше ставали його жертвами (McCauley et al., 2015).
123
В Ісландії понад 21 000 підлітків і молоді брали участь у дослідженні: 14 % були допитані у поліції, з них 15 % зізналися у злочині, якого не скоювали. У підлітків з РДУГ ризик хибного зізнання був удвічі вищим (Gudjonsson et al., 2016).
124
Дослідження в Данії показало, що діти з РДУГ у віці 7–18 років у 2.7 рази частіше ставали жертвами насильницьких злочинів, ніж однолітки без РДУГ (Christoffersen, 2019).
10.6. Низькі освітні досягнення
125
У дослідженні США за участю майже 30 000 дорослих встановлено, що особи з РДУГ у двічі частіше не закінчували середню школу вчасно, навіть після корекції на інші психіатричні розлади (Breslau et al., 2011).
126
Когортне дослідження понад 750 000 школярів у Шотландії виявило, що навіть під час медикаментозного лікування діти з РДУГ у понад три рази частіше мали низькі освітні досягнення, у понад два рази частіше залишали школу до 16 років, у понад вісім разів частіше мали запис про особливі освітні потреби, на 50 % частіше отримували травми та на 40 % частіше були безробітними. Результати скориговані на соціально-економічні чинники та інші психіатричні стани (Fleming et al., 2017).
127
Метадослідження десяти досліджень за участі 830 підлітків виявило сильну асоціацію між РДУГ та низькими результатами у сфері загальної, експресивної, рецептивної та прагматичної мови (Korrel et al., 2017).
10.7. Розлади, пов’язані з вживанням речовин
128
Метадослідження 12 досліджень (понад 5400 осіб) показало, що люди з РДУГ майже втричі частіше мають нікотинову залежність. Комбіновані дані 11 досліджень (майже 2400 учасників) виявили, що особи з РДУГ на 50 % частіше розвивали алкогольну або наркотичну залежність (Lee et al., 2011).
129
Інше метадослідження встановило, що РДУГ асоціюється з понад удвічі вищими шансами мати розлад вживання алкоголю (13 досліджень, понад 20 000 учасників) та нікотинову залежність (14 досліджень, понад 1800 учасників) (Groenman et al., 2017).
130
Шведське дослідження за участі понад пів мільйона людей виявило понад триразову асоціацію між РДУГ і подальшим розвитком наркозалежності, навіть після корекції на стать і рівень освіти батьків (Sundquist et al., 2015).
10.8. Інше
131
Дослідження 2.7 мільйона дівчат у Данії (Ostergaard et al., 2017), 380 000 у Швеції (Skoglund et al., 2019) та 7500 у Тайвані (Hua et al., 2020) виявили, що дівчата з РДУГ частіше мали підліткові вагітності. Аналогічно, великі дослідження зі Швеції (Chang et al., 2014a), Фінляндії (Chudal et al., 2015) та об’єднаний аналіз з восьми європейських країн (Pohlabeln et al., 2017) показали, що діти підліткових матерів частіше мали РДУГ.
132
У США дослідження понад 36 000 людей показало, що РДУГ підвищує ризики проблемної гри в азартні ігри, марнотратства, небезпечного водіння та звільнення з роботи без плану (Bernardi et al., 2012).
133
Тайванське дослідження 675 дорослих з РДУГ та 2025 осіб без нього (зіставлені за віком і статтю) встановило, що після корекції на психіатричні розлади, рівень урбанізації та дохід, особи з РДУГ мали в 3.4 рази вищий ризик розвитку деменції (Tzeng et al., 2019).
134
Метадослідження дев’яти досліджень (майже 1.5 мільйона осіб) виявило, що у дітей з РДУГ ризик отруєння втричі вищий. В окремому дослідженні Тайваню (3685 дітей з РДУГ та 36 000 контрольних) ризик навмисного отруєння був у понад чотири рази вищий (Ruiz-Goikoetxea et al., 2018b; Chou et al., 2014).
135
Поздовжнє дослідження майже 15 000 підлітків у США показало, що ті з РДУГ мали на 12 % нижчий рівень працевлаштування і на 34 % менші заробітки порівняно з братами/сестрами без РДУГ (Fletcher, 2014).
136
Данське дослідження понад 675 000 дітей віком 7–18 років показало, що діти з РДУГ у 3.7 рази частіше ставали жертвами сексуальних злочинів, ніж діти без РДУГ. Після врахування супутніх чинників (насильство з боку батьків, психіатрична госпіталізація одного з батьків, їхні суїцидальні думки або алкоголізм, безробіття, розлучення, виховання не в родині) ризик залишався майже вдвічі вищим (Christoffersen, 2020).
11. Яке економічне навантаження спричиняє РДУГ?
Враховуючи велику кількість несприятливих наслідків, не дивно, що РДУГ має суттєві економічні витрати для окремих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.
137
Систематичний огляд семи європейських досліджень показав, що в Нідерландах щорічні витрати на РДУГ становлять від €9860 до €14 483 на одного пацієнта, а загальнонаціональні витрати перевищують €1 мільярд (Le et al., 2014).
138
Огляд витрат на РДУГ серед дітей, підлітків і дорослих в Австралії оцінив загальні щорічні витрати у понад $20 мільярдів австралійських доларів, або $25 000 на людину з РДУГ, включаючи $12.8 млрд прямих витрат, $7.6 млрд втрат добробуту і $10.2 млрд втрат продуктивності (Australian ADHD Professionals Association, 2019).
139
Систематичний огляд 19 досліджень у США виявив, що щорічні загальнонаціональні витрати, пов’язані з РДУГ, становлять $143–266 мільярдів, з них $105–194 млрд припадає на дорослих. Родини пацієнтів несли витрати в межах $33–43 мільярдів (Doshi et al., 2012).
140
Дослідження понад 7000 працівників з 10 країн показало, що ті з РДУГ втрачали в середньому 22 робочих дні щороку через знижену працездатність (de Graaf et al., 2008).
141
У дослідженні бази даних Fortune 100 компанії (понад 100 000 осіб) виявлено, що щорічна середня вартість обслуговування членів родини пацієнтів з РДУГ становила $2728, майже вдвічі більше, ніж у контрольній групі — $1440 (Swensen et al., 2003).
142
Дані німецького страхування понад 25 000 осіб з РДУГ вказують на додаткові щорічні витрати приблизно €1500. Основними витратами були госпіталізація, психіатри та психотерапевти. Супутні розлади — тривога, депресія, ожиріння — збільшували витрати до €2800 на людину (Libutzki et al., 2019).
143
Використовуючи базу даних Національного страхування Південної Кореї для осіб до 19 років (69 353 з діагнозом РДУГ), загальний економічний тягар РДУГ оцінено у $47.55 мільйона на рік (Hong et al., 2020).
144
Аналіз данських реєстрів серед понад 5000 дорослих, яким вперше встановили РДУГ у зрілому віці (без діагнозу в дитинстві), показав, що щорічні витрати на одну особу з РДУГ перевищували €20 000 порівняно з братами/сестрами без психіатричних діагнозів (Daley et al., 2019).
145
Дослідження понад 445 000 осіб у Швеції порівняло витрати серед трьох груп: з РДУГ у дитинстві, що зберігся в дорослому віці; з РДУГ у дитинстві, що минув; і без РДУГ. У контрольній групі витрати становили €304, у групі ремісії – вдвічі більше, а при збереженому РДУГ – втричі (Du Rietz et al., 2020).
146
Аналіз понад 83 000 осіб з РДУГ і понад 300 000 без діагнозу в Данії показав, що середні щорічні сукупні витрати на одну людину з РДУГ склали понад €16 000, а з урахуванням соціальних виплат – понад €23 000. Для партнерів таких осіб додаткові витрати становили близько €5500, або €8000 з урахуванням соціальних трансфертів (Jennum et al., 2020).
147
Дані 60 німецьких програм страхування, що охопили 5 мільйонів осіб, показали, що з 2380 дорослих з РДУГ лише третина отримала медикаментозне лікування, яке ще через чотири роки збереглося лише в 12.5 %. Середня річна вартість медичних послуг після встановлення діагнозу — €4000. Автори зазначили, що «рекомендації керівництв поки що не реалізовані в повсякденній практиці» (Libutzki et al., 2020).